The Ukrainians about R2P: (Un)easy victories

[This article is the continuation in a series of articles published by The Ukrainians illustrating the challenging but extremely important processes of strengthening and building civil society in the Donbas region. These stories are about people who do not complain about the authorities and circumstances, but take the initiative to change the environment around them.]

Project Managers of the Charitable Foundation “The Right to Protection” (R2P) – about how they provide assistance to those who are ignored by the state.

 ORGANIZATION

Title: Charitable Foundation “The Right to Protection” (in partnership with HIAS).

Mission: protection and observance of the rights of people from vulnerable groups: forced migrants, stateless persons and persons at risk of statelessness and without documents.

Activities: provsion of direct legal assistance to people in need of international protection, including representation in national and international bodies and courts, as well as assistance to internally displaced persons in Ukraine, so that they can get access to state benefits and start life anew.

In addition to providing individual free legal aid, R2P implements systemic changes: carries out advocacy, conducts strategic cases in national and international courts, as well as analyzes legislation and provides recommendations for modernization and harmonization of the current legislative framework of Ukraine on asylum, statelessness, migration and forced displacement with international human rights standards.

Target groups: involuntary settlers, stateless persons and persons at risk of statelessness and without documents.

Team: 150 employees in 12 cities.

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ 

Марія Алєксєєнко, керівниця проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам»

Дмитро Мазурок, старший юрист БФ «Право на захист»

Розкажіть, на чому зосереджена діяльність організації — над вирішенням яких проблем ви працюєте безпосередньо?

Марія АлєксєєнкоМи почали з того, що працювали з людьми, яких певні зовнішні обставини змусили покинути свої домівки, і які перебувають в Україні не за власним вибором. Це — біженці, шукачі притулку. Від початку ми надавали їм правову допомогу, супроводжували їх у процесі отримання легальних можливостей проживати в Україні.

З часом межі нашої роботи розширилися. Ми почали також опікуватися людьми, які взагалі не мають жодного громадянства, і потребують ідентифікації. А від 2014-го року працюємо і з внутрішньо переміщеними особами — переселенцями з окупованих територій України. Наразі це — одна з основних сфер діяльності.

Окрім надання індивідуальної безоплатної юридичної допомоги,  ми впроваджуємо системні зміни; здійснюємо адвокаційну діяльність, ведемо стратегічні справи у національних і міжнародних судах, а також аналізуємо законодавство та надаємо рекомендації стосовно модернізації та узгодження чинної законодавчої бази України з питань вимушеного переміщення з міжнародними стандартами у сфері прав людини, атакож проводимо інформаційні кампанії.

Через війну з Росією посилився потік тамтешніх опозиціонерів. Причому, це не відомі правозахисники, а — звичайні люди, які просто перестали мовчати

Дмитро Мазурок: Я керую проектом із допомоги біженцям. Ми працюємо з іноземцями, які приїхали в Україну в пошуках притулку. Як правило, це сирійці, афганці, вихідці з пострадянських країн: узбеки, росіяни, азербайджанці. Вони приїжджають сюди, бо в країнах свого походження зазнають переслідувань з політичних чи релігійних переконань, або через приналежність до певної соціальної групи. Наприклад, в Афганістані — це часто жінки, які втратили чоловіків. Вони потерпають від гонінь і змушені втікати з країни.

Через війну з Росією посилився потік тамтешніх опозиціонерів. Причому, це опозиціонери не в тому класичному розумінні, як ми звикли чути про них з новин. Це може бути просто громадянин, який незадоволений політичною ситуацією, брав участь або в мітингах, або в громадських зібраннях і через тиск та переслідування зрозумів, що перебувати в Росії для нього небезпечно. Це не є відомі правозахисники, скажімо, а — звичайні люди, які перестали мовчати. І нас це непокоїть: одна річ, коли в країні війна чи релігійні переслідування, а інша — коли люди втікають від такої «демократії».

Всі ці люди потрапляють під захист мандата Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR). А ми надаємо їм правову допомогу. Спершу проводимо з ними інтерв’ю, щоб зрозуміти, підпадають вони під захист чи ні. Наші юристи складають для них заяву в міграційну службу і ми супроводжуємо їх або фізично (якщо йдеться про дитину без батьків чи людину з інвалідністю), або ж, маючи на руках усі документи, людина йде в службу сама.

Далі ми добиваємося рішення міграційної служби. Найчастіше людям відмовляють. Тоді справу передають нашим адвокатам, які супроводжують її в судах. Якщо остаточна відповідь все ж негативна — ми перевіряємо, чи не змінилися на краще умови в країні походження, або ж чи є підстави для повторної подачі заяви на отримання статусу біженця. Процедура може тривати до двох років, тож часом обставини дійсно змінюються.

Read more (in Ukrainian)