The Ukrainians про БФ «Право на захист»: (Не)прості перемоги

[Цей репортаж продовжує серію публікацій The Ukrainians, що присвячені не завжди легким, але надзвичайно потрібним процесам зміцнення та розбудови громадянського суспільства на Донбасі. Це розповіді про тих, хто не нарікає на владу й обставини, а власними силами змінює простір довкола себе.]

Керівники проектів БФ «Право на захист» — про те, як допомагають тим, кого цурається держава.

ОРГАНІЗАЦІЯ 

Назва: Благодійний фонд «Право на захист» (у партнерстві з глобальною некомерційною організацією HIAS).

Місія:  захист і дотримання прав людей із вразливих груп населення: вимушених переселенців, осіб без громадянства та осіб із ризиком безгромадянства і без документів.

Діяльність: надання прямої юридичної допомоги особам, які потребують міжнародного захисту, включаючи представництво у національних та міжнародних органах і судах, а також допомога внутрішньо переміщеним особам в Україні, аби вони могли отримати доступ до державних пільг і почати життя заново.

Окрім надання індивідуальної безоплатної юридичної допомоги, БФ «Право на захист» впроваджує системні зміни: здійснює адвокаційну діяльність, веде стратегічні справи у національних і міжнародних судах, а також аналізує законодавство та надає рекомендації стосовно модернізації та узгодження чинної законодавчої бази України з питань притулку, безгромадянства, міграції та вимушеного переміщення з міжнародними стандартами у сфері прав людини.

Цільові групи: вимушені переселенці, особи без громадянства та особи під ризиком безгромадянства і без документів.

Команда: 150 співробітників у 12 містах.

ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ 

Марія Алєксєєнко, керівниця проекту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам»

Дмитро Мазурок, старший юрист БФ «Право на захист»

Розкажіть, на чому зосереджена діяльність організації — над вирішенням яких проблем ви працюєте безпосередньо?

Марія АлєксєєнкоМи почали з того, що працювали з людьми, яких певні зовнішні обставини змусили покинути свої домівки, і які перебувають в Україні не за власним вибором. Це — біженці, шукачі притулку. Від початку ми надавали їм правову допомогу, супроводжували їх у процесі отримання легальних можливостей проживати в Україні.

З часом межі нашої роботи розширилися. Ми почали також опікуватися людьми, які взагалі не мають жодного громадянства, і потребують ідентифікації. А від 2014-го року працюємо і з внутрішньо переміщеними особами — переселенцями з окупованих територій України. Наразі це — одна з основних сфер діяльності.

Окрім надання індивідуальної безоплатної юридичної допомоги,  ми впроваджуємо системні зміни; здійснюємо адвокаційну діяльність, ведемо стратегічні справи у національних і міжнародних судах, а також аналізуємо законодавство та надаємо рекомендації стосовно модернізації та узгодження чинної законодавчої бази України з питань вимушеного переміщення з міжнародними стандартами у сфері прав людини, атакож проводимо інформаційні кампанії.

Через війну з Росією посилився потік тамтешніх опозиціонерів. Причому, це не відомі правозахисники, а — звичайні люди, які просто перестали мовчати

Дмитро Мазурок: Я керую проектом із допомоги біженцям. Ми працюємо з іноземцями, які приїхали в Україну в пошуках притулку. Як правило, це сирійці, афганці, вихідці з пострадянських країн: узбеки, росіяни, азербайджанці. Вони приїжджають сюди, бо в країнах свого походження зазнають переслідувань з політичних чи релігійних переконань, або через приналежність до певної соціальної групи. Наприклад, в Афганістані — це часто жінки, які втратили чоловіків. Вони потерпають від гонінь і змушені втікати з країни.

Через війну з Росією посилився потік тамтешніх опозиціонерів. Причому, це опозиціонери не в тому класичному розумінні, як ми звикли чути про них з новин. Це може бути просто громадянин, який незадоволений політичною ситуацією, брав участь або в мітингах, або в громадських зібраннях і через тиск та переслідування зрозумів, що перебувати в Росії для нього небезпечно. Це не є відомі правозахисники, скажімо, а — звичайні люди, які перестали мовчати. І нас це непокоїть: одна річ, коли в країні війна чи релігійні переслідування, а інша — коли люди втікають від такої «демократії».

Всі ці люди потрапляють під захист мандата Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR). А ми надаємо їм правову допомогу. Спершу проводимо з ними інтерв’ю, щоб зрозуміти, підпадають вони під захист чи ні. Наші юристи складають для них заяву в міграційну службу і ми супроводжуємо їх або фізично (якщо йдеться про дитину без батьків чи людину з інвалідністю), або ж, маючи на руках усі документи, людина йде в службу сама.

Далі ми добиваємося рішення міграційної служби. Найчастіше людям відмовляють. Тоді справу передають нашим адвокатам, які супроводжують її в судах. Якщо остаточна відповідь все ж негативна — ми перевіряємо, чи не змінилися на краще умови в країні походження, або ж чи є підстави для повторної подачі заяви на отримання статусу біженця. Процедура може тривати до двох років, тож часом обставини дійсно змінюються.

Читати далі